Виставка творів Людмили і Катерини Бруєвич.

Графіка.

1-28.ІХ.2001.

Музей книги і друкарства України.

вул. Івана Мазепи,21 корпус 9 (територія Києво-Печерської лаври)

Експозиція відкрита щодня, крім вівторка, з 10 до 17 години.

Дерево. Предок і джерело всього сущого. З дерева почалося життя. Дерево годує. Дерево зігріває і будує.

Дерево є універсальним символом і моделлю буття. З могутнього стовбура випинається молода потужна гілка. Вона зростає і швидко стає частиною зрілої крони. З цієї гілки виростає молодий стрімкий пагін і, наввипередки з іншими, щосили прямує до сонця.

Чудернацькі звірі і квіти. Віддзеркалена через призму міфологічного світосприйняття буденність. Омріяна реальність, до якої прагне душа.

Одвічна світобудова і прагнення людського розуму до її усвідомлення. Геометричний порядок і природна гармонія. Дух і розум.

Класичні графічні техніки і пошук новітніх форм. Розвиток усталеного і експеримент з незвичним. Площина і простір.

Рух твору у часі і трансформація техніки. Перетікання образів і зміщення акцентів. Мінливість і незмінність світу.

Вашій увазі пропонується творчість двох художників - Людмили і Катерини Бруєвич. Два бачення мистецького шляху. Одне прагнення до гармонії.

Сергій Бруєвич

півгодини з життя виставки

ГЕОМЕТРІЯ КОХАННЯ

Справжній митець - це своєрідна антена, що приймає енергію і зчитує інформацію з ефіру. Він помічає те, що лишається непоміченим у суєтному світі й намагається зберегти і законсервувати цю енергію у своїх творах.

Частина такої концентрованої енергії представлена у двох нових творах - це “Сукня” та диптих “Геометрія Кохання”.

Диптих “Геометрія Кохання” - такий-собі еротично-символічно-геометричній твір, ідея якого виникла під впливом спекотного літа й заміського життя, де Любов і Радість відокремлені від марнот міста, де лише Сонце скеровує усі думки і рухи до найменшого у кожній клітині тіла: від фотосинтезу у рослині до усвідомленого органічного симбіозу людини й природи. Лише Сонце - авторитарне й безкомпромісне світило, чия влада над усіма процесами абсолютна й беззаперечна, може сповільнити чи прискорити неспішний Плин Часу. Тут за сприятливих умов Сонце перетворює:

Насіння в пагін

Пагін в рослину

Рослина дарує квітку

Квітка народжує плід

Плід виокремлює насінину.

І все починається знову з року в рік.

Цей повторюваний, незмінний і водночас мінливий коловорот подій і є певною схемою Життєвої Мудрості. Він підтверджує доцільність існування людської душі, дає надію на відродження, показує безкінечність світобудови через досконалу геометрію квітки, яка є ніщо інше як ключ до пізнання законів всесвіту.

“Сукня” - це оболонка людської душі - не лише тіла, з відбитками переживань і мріянь, сумнівів і надій, спогадів і ілюзій. Це одяг скроєний і зітканий з марень і сновидінь. Тут поруч рослинний спокій й полохливі пташки, стрімкі потоки повітря й тихі водні джерела наповнені життям. Десь з глибини підсвідомого виринає тихий дівочий спів, переплетений з вібруючими звуками лісових хащів. Тут спалахує сонячне світло поряд з нічними світилами, а жіноча чуттєва легковажність не суперечить догматичним релігійно-міфологічним символам. Все зживлено й зіткано між собою, й вирує і пульсує життям.

Поза простором Сукні вільно пливають хмаринки-човники, літають рибки, й щедро розкидані кимось троянди наповнюють повітря п’янкими ароматами. Два Ноєві Ковчеги ризикують зіткнутися з гелікоптером, замріяна красуня спочиває у місячному човні. У поземі розчавлена гілка метро, а в небесній тверді - Зміна Часів.

“Сукня” - своєрідна жіноча оповідь про марність сьогодення і велич Вічності.

Людмила Бруєвич

Персональні виставки

з 1 по 14 грудня - Катерина Бруєвич

з 15 по 30 грудня - Людимла Бруєвич

.